УТИХОМИ́РЕНИЙ (ВТИХОМИ́РЕНИЙ)

УТИХОМИ́РЕНИЙ (ВТИХОМИ́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утихоми́рити. Для хворих вечір минув спокійно. Втихомирені двогодинними розмовами з рідними, прикуті до ліжок, майже не затримували вродливу медсестру коло себе (Шовк., Людина.., 1962, 36); Втихомирені бджоли почали влазити в вічко (Н.-Лев., IV, 1956, 198). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 511.